Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...
Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...
Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…
Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...
Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...

Злоякісні клітини відрізняються високим ступенем диференціювання

Що таке карцинома?

Відповідно до загальноприйнятої в російській мові медичної термінології, під раком подразумевают тільки злоякісні новоутворення з епітеліальної тканини.

Карцинома, рак - вид злоякісної пухлини, що розвивається з клітин епітеліальної тканини різних органів (шкіри, слизових оболонок і багатьох внутрішніх органів).

  • рак верхівки легені з синдромом Панкоста;
  • рак піхви;
  • рак губи;
  • рак шлунку;
  • рак легені;
  • рак молочної залози;
  • рак сечового міхура;
  • рак печінки;
  • рак підшлункової залози;
  • рак передміхурової залози (простати);
  • рак матки;
  • рак шийки матки;
  • рак щитовидної залози;
  • рак яєчників;
  • рак головного мозку;
  • рак спинного мозку;
  • рак крові;
  • рак серця;
  • рак прямої кишки;
  • рак сліпої кишки;
  • рак сім'яного канатика;
  • рак сітківки ока;
  • рак селезінки;
  • рак шкіри.

  • Хімічні канцерогени - до них відносять різні групи поліциклічних і гетероциклічних ароматичних вуглеводнів, ароматичні аміни, нитрозосоединения, афлатоксини, інші (вінілхлорид, метали, пластмаси та ін.). Їх загальною характеристикою є здатність реагувати з ДНК клітин, тим самим викликаючи їх злоякісне переродження.
  • Канцерогени фізичної природи: Різні види іонізуючого випромінювання (alpha-, beta-, gamma- випромінювання, рентгенівські промені).
  • Біологічні фактори канцерогенезу: різні типи вірусів (герпесоподобний вірус, вірус Епштейна - Барр (лімфома Беркітта), вірус папіломи людини (рак шийки матки), віруси гепатитів B і C (рак печінки)), що несуть у своїй структурі специфічні онкогени, що сприяють модифікації генетичного матеріалу клітини з її подальшою малигнизацией.
  • Гормональні фактори - деякі типи гормонів людини (статеві гормони) можуть викликати злоякісне переродження тканин, чутливих до дії цих гормонів (рак молочної залози, рак яєчка, рак передміхурової залози).
  • Генетичні чинники. Одним із станів, які можуть спровокувати розвиток захворювання, є стравохід Баррета.

В цілому впливаючи на клітину, канцерогени викликають певні порушення її структури і функції (особливо ДНК), що називається ініціацією. Пошкоджена клітина таким чином набуває виражений потенціал до малігнізації. Повторний вплив канцерогену (того ж, що викликав ініціацію, або будь-якого іншого) призводить до незворотних порушень механізмів, контролюючих поділ, ріст і диференціювання клітин, в результаті яких клітина набуває ряд здібностей, не властивих нормальним клітинам організму - промоція. Зокрема, пухлинні клітини набувають здатність до безконтрольного поділу, втрачають тканеспеціфіческіе структуру і функціональну активність, змінюють свій антигенний склад та ін. Зростання пухлини (пухлинна прогресія) характеризується поступовим зниженням диференціювання і збільшенням здатності до безконтрольного поділу, а також зміною взаємозв'язку пухлинна клітина - організм , що призводить до утворення метастазів. Метастазування відбувається переважно лімфогенним шляхом (тобто зі струмом лімфи) в регіонарні лімфовузли, або ж гематогенним шляхом (з током крові) з утворенням метастазів у різних органах (легені, печінка, кістки і т. Д.).

  • високодиференційовані пухлини;
  • среднедіфференцірованние пухлини;
  • малодиференційовані пухлини;
  • недиференційовані пухлини.

Для високодиференційованих пухлин характерно будову, близьке будовою тканини, з якої утворилася ця пухлина. У разі середньо- і малодиференційовані пухлин подібність структури пухлини і вихідної тканини знижується, стає стертим. Іноді клітинний і тканинний атипізм новоутворення можуть бути настільки вираженими, що визначити тканинну приналежність пухлини практично неможливо (недиференційовані пухлини). Як правило, вони характеризуються високим ступенем злоякісності (тобто здатністю утворювати метастази). Залежно від переважання в структурі пухлини строми (сполучної тканини) або паренхіми (ракових клітин), розрізняють простий рак, в якому строма і паренхіма розвинені в однаковій мірі, медулярний рак, в структурі якого переважає паренхіма, і фіброзний рак (скірр), в якому переважає строма. Багато ракові клітини (особливо з високим рівнем диференціювання) зберігають за собою функцію вихідної тканини. Так, клітини аденокарциноми (рак із залозистої тканини) можуть продукувати слиз.

Tis або T0 - так звана карцинома «in situ»- Тобто не проростає базального шару епітелію-

T1-4 - різна ступінь розвитку вогнища. Для кожного з органів існує окрема розшифровка кожного з індексов-

Tx - практично не використовується. Виставляється тільки на час, коли виявлені метастази, але не виявлено основний очаг-

  • Nx - виявлення регіонарних метастазів не проводилося, їх наявність не відомо;
  • N0 - регіонарних метастазів не виявлено при проведенні дослідження з метою виявлення метастазів;
  • N1 - виявлені регіонарні метастази;

Характеристика наявності віддалених метастазів, тобто - у віддалені лімфовузли, інші органи, тканини (виключаючи проростання пухлини):

Mx - виявлення віддалених метастазів не проводилося, їх наявність не відомо-

M0 - віддалених метастазів не виявлено при проведенні дослідження з метою виявлення метастазов-

M1 - виявлені віддалені метастази.

  • Зміна шкірних покривів на обмеженій ділянці у вигляді зростаючої припухлості, оточеної каймою гіперемії. Припухлості можуть покритися виразками, оголюючи глибокі виразки, нечутливі до лікування.
  • Зміна тембру голосу, утруднення ковтання або проходження їжі через стравохід, завзятий кашель, біль в області грудної клітини або живота.
  • Втрата ваги, зниження апетиту, невмотивована слабкість, стійке підвищення температури тіла, анемія, ущільнення молочної залози і кров'янисті виділення з соска, кров'янисті виділення з сечового міхура, утруднення сечовипускання і т. Д.

  • фізикальне обстеження пацієнта;
  • рентгенографія, комп'ютерна томографія, МРТ;
  • загальний, біохімічний аналізи крові, виявлення пухлинних маркерів у крові;
  • пункція, біопсія з морфологічним дослідженням;
  • ендоскопія (ЕГДС, цистоскопія, бронхоскопія і т. д.)

Лікування раку залежить від типу пухлини, її локалізації, будови, стадії захворювання відповідно до класифікації TNM.

  • Хірургічне видалення пухлини з прилеглими тканинами. Ефективно для лікування пухлин невеликих розмірів, доступних для хірургічного втручання, і за відсутності метастазів. Нерідко після хірургічного лікування можуть виникати рецидиви пухлини.
  • Променева терапія застосовується для лікування малодиференційовані пухлин, чутливих до радіації. Також застосовуються для локального руйнування метастазів.
  • Хіміотерапія використовується для лікування пізніх стадій раку з використанням протипухлинних антибіотиків та інших лікарських препаратів, які руйнують або сповільнюють ріст ракових клітин.
  • Генна терапія найбільш сучасний метод лікування, суть якого полягає у впливі на систему STAT (signal transduction and transcription) Та інші системи, тим самим регулювати процес ділення клітин.
  • Нейтронна терапия новий метод лікування пухлини, схожий на променеву терапію, але відрізняється від неї тим, що використовуються нейтрони. Нейтрони проникають дуже глибоко в тканини і знищують пухлину, не пошкоджуючи при цьому здорові тканини на відміну від радіотерапії. Дана терапія показала дуже високий відсоток повного одужання в лікуванні пухлин і становить 73,3% навіть на запущених стадіях.

На даний момент найбільш гарні результати в лікуванні раку спостерігаються при використанні комбінованих методів лікування (хірургічного, променевого та хіміотерапевтичного).

Класифікація за системою TNM

Карцинома (грец. carcinos; лат. cancer — рак, краб, лат. oma — пухлина), також Рак — злоякісна пухлина з епітеліальної тканини. Походження терміну пов'язане, ймовірно, з тим, що найбільш доступні для спостереження форми захворювання — раку молочної залози, раку шкіри — часто проростають в навколишні тканини, форми їх проростів нагадують клешні рака.

3.1 Ситуація в Україні

4. Етіологія та патогенез

5. Структура ракової пухлини

6. Класифікація за системою TNM

6.3 M — metastasis

7. Клінічні прояви

8. Сучасні методи променевої діагностики

Загальною характеристикою злоякісних пухлин є їх виражений тканинний атипізм (тобто втрата клітинами здатності до диференціювання із порушенням структури тканини, з якої розвивається пухлина), агресивне зростання з ураженням, як самого органу, так і інших прилеглих органів, схильність до метастазування, тобто до поширення клітин пухлини із током лімфи або крові по всьому організму з утворенням нових осередків пухлинного росту в багатьох органах, віддалених від первинного осередка. За темпами зростання більшість злоякісних пухлин перевершують доброякісні і, як правило, можуть досягати значних розмірів у короткі терміни. Розрізняють також вид місцедеструтуриючих злоякісних пухлин, що ростуть з утворенням інфільтрату в товщі тканини, призводячи до її руйнування, але, як правило, не метастазують. До таких форм раку відносить, наприклад, базаліома шкіри.

Вперше рак був описаний в єгипетському папірусі приблизно в 1600 до н.е. У папірусі розповідається про кілька форм раку молочної залози і повідомляється, що від цієї хвороби немає лікування. Назва «рак» походить від введеного Гіппократом (460—370 до н. е.) терміну «карцинома» на позначення злоякісної пухлини з перифокальним запаленням. Її форма нагадує зовні краба. Гіппократ описав кілька видів раку, а також запропонував термін oncos. Римський лікар Авл Корнелій Цельс (лат. Aulus Cornelius Celsius) в першому столітті до н. е. запропонував на ранній стадії лікувати рак видаленням пухлини, а на пізніх — не лікувати взагалі. Він переклав грецьке слово carcinos на латину: лат. cancer — краб. Також античний медик Клавдій Гален використовував слово oncos для опису всіх пухлин, що і дало сучасний корінь слову онкологія.

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку, встановлений «Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними захворюваннями». Також 15 лютого оголошено Всесвітним днем онкохворої дитини.

Захворюваність на злоякісні пухлини безперервно зростає. Щорічно в світі реєструється близько 6 мільйонів нових випадків захворювання злоякісними пухлинами. Найбільш висока захворюваність серед чоловіків відзначена у Франції (361 чоловік на 100 000 населення), серед жінок у Бразилії (відповідно 283,4 — на 100 000). Частково це пояснюється старінням населення.

Більшість ракових пухлин розвивається у осіб старше 50 років, а кожен другий онкологічно хворий старше 60 років. Найбільш часто уражаються передміхурова залоза та легені у чоловіків і молочна залоза у жінок. Смертність від онкологічних захворювань у світі займає друге місце після захворювань серцево-судинної системи. Навіть в економічно благополучних європейських країнах щорічно від онкозахворювань помирають 837 тис. осіб і реєструється близько 4 млн. нових випадків захворювання.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2020 року онкопатології вийдуть на перше місце, а за даними Американської асоціації госпіталів — це станеться вже за 5 років.

Нині кожний 270 українець має діагноз рак, кожний 50-тий українець хворів чи хворіє певним онкологічним захворюванням. За останні 10 років кількість хворих збільшилася на 25 % і продовжує зростати на 2,6-3 % на рік, ця тенденція також супроводжується «молодінням» раку. Щороку в Україні виявляється більше 160 тис. нових випадків злоякісних новоутворень, майже 100 тис. жителів вмирають від раку, причому 35 % померлих — особи працездатного віку. Кожну годину реєструється більше 20 нових випадків захворювання, а 10 мешканців України помирають від раку.

За дослідженнями та розрахунками фахівців, до 2020 року кількість уперше захворілих на рак в Україні перевищить 200 тис. на рік. На 2004 рік рівень онкозахворюваності в цілому по Україні становив 325 на 100 тис. населення, у м. Севастополі, Кіровоградській, Полтавській, Одеській та Запорізькій областях цей показник сягнув 365—475 на 100 тис. населення. Що стосується показників смертності від онкологічних захворювань, то кожен другий-третій онкохворий в Україні вмирає в перший рік хвороби, що в 2-10 разів перевищує аналогічний показник в розвинених країнах. У той же час, близько 5 % людей з встановленим діагнозом «рак» відмовляються від лікування через брак коштів.

Сучасній медицині відома велика кількість факторів, здатних запустити механізми канцерогенезу. Речовини або фактори навколишнього середовища, що володіють такою властивістю, називають канцерогенами.

Хімічні канцерогени — до них відносять різні групи поліциклічних та гетероциклічних ароматичних вуглеводнів, ароматичні аміни, нітрозосполуки, афлатоксини, а також вінілхлорид, метали, пластмаси та ін. Їх загальною характеристикою є здатність вступати в реакцію з ДНК клітин, тим самим викликаючи їх злоякісне переродження.

Канцерогени фізичної природи — це різні види іонізуючого випромінювання (α-, β-, γ-випромінювання, рентгенівські промені).

Біологічні фактори канцерогенезу — це різні типи вірусів (герпесоподобний вірус Епштейна-Барр (лімфома Беркітта), вірус папіломи людини (рак шийки матки), віруси гепатитів B і C (печінки)), які несуть у своїй структурі специфічні онкогени, що сприяють модифікації генетичного матеріалу клітини з їх подальшою малігнізацією.

Гормональні фактори — деякі типи гормонів людини (наприклад, статеві гормони) можуть викликати злоякісне переродження тканин, чутливих до дії цих гормонів (рак молочної залози, рак яєчка, рак передміхурової залози).

Генетичні фактори — зміни генетичного апарату, що передаються з покоління в покоління. Як приклад, наявність мутації в гені BRCA, що має спадковий характер, може призвести до виникнення раку молочної залози до 80% носіїв хімерного гену.

В цілому впливаючи на клітину, канцерогени викликають певні порушення її структури і функції (особливо ДНК), що називається ініціацією. Пошкоджена клітина таким чином набуває виражений потенціал до малігнізації. Повторний вплив канцерогена (того ж, що викликав ініціацію, або будь-якого іншого) призводить до незворотних порушень механізмів, які контролюють розподіл, ріст і диференціювання клітин, в результаті яких клітина набуває ряд властивостей, не властивих нормальним клітинам організму — промоція.

Зокрема, пухлинні клітини набувають здатності до безконтрольного поділу, втрачають тканиноспецифічну структуру та функціональну активність, змінюють свій антигенний склад та ін. Зростання пухлини (пухлинна прогресія) характеризується поступовим зниженням диференціювання і збільшенням здатності до безконтрольного поділу, а також зміною взаємозв'язку «пухлинна клітина — організм», що призводить до утворення метастаз. Метастазування відбувається переважно лімфогенним шляхом (тобто із током лімфи) в регіонарні лімфовузли, або ж гематогенним шляхом (з током крові) з утворенням метастазів у різних органах (легені, печінка, кістки і т. д.).

Структура ракової пухлини

Ракові клітини відрізняються від нормальних високим відношенням площі ядра (темні області) до цитоплазми (світлі).

Будова карциноми в значній мірі залежить від структурно-функціональних особливостей клітин органів, з яких вона розвинулася. Так, з клітин, які контактують із зовнішнім середовищем (епітелій шкіри, слизової оболонки ротової порожнини, стравоходу, гортані, прямої кишки), розвивається пухлина, що складається з багатошарового плоского епітелію (зроговівшого та незроговівшого), яка носить назву плоскоклітинної карциноми (плоскоклітинний рак). З епітелію залозистих тканин (залози бронхів, молочна залоза, простата) розвивається пухлина залозистої структури (залозистий рак) — аденокарцинома.

За ступенем диференціювання виділяють:

Для високодиференційованих пухлин характерна будова, близька до будови тканини, з якої утворилася ця пухлина. У випадку середньо-і малодиференційованих пухлин подібність структури пухлини та вихідної тканини знижується, стає стертою. Іноді клітинний та тканинної атипізм новоутворення можуть бути настільки вираженими, що визначити тканинну приналежність пухлини практично неможливо (недиференційовані пухлини). Як правило, вони характеризуються високим ступенем злоякісності (тобто здатності утворювати метастази).

В залежності від переважання у структурі пухлини строми (сполучної тканини) або паренхіми (ракових клітин), розрізняють:

простий рак, в якому строма і паренхіма розвинені в однаковій ступені;

медулярний рак, у структурі якого переважає паренхіма;

фіброзний рак (скір), в якому переважає строма.

При цьому більшість ракових клітин (особливо з високим рівнем диференціювання) зберігають за собою функцію вихідної тканини. Так, клітини аденокарциноми (рак із залозистої тканини) можуть продукувати слиз.

Класифікація за системою TNM

Дана класифікація використовує числове позначення різних категорій на позначення поширення пухлини, а також наявності або відсутності локальних та віддалених метастаз.

Від латинського слова лат. tumor — пухлина. Описує та класифікує основний осередок пухлини.

Tis або T0 — так звана, карцинома in situ — тобто пухлина, що не проростає базального шару епітелію.

T1-4 — позначає різну ступінь розвитку осередка. Для кожного з органів існує окрема розшифровка кожного з індексів.

Tx — практично не використовується. Виставляється тільки на час, коли виявлені метастази, але не виявлено основний осередок.

Від латинського лат. nodulus — вузлик. Описує і характеризує наявність метастазів суто у лімфатичні вузли.

Nx — виявлення регіонарних метастазів не проводилося, їх наявність невідома.

N0 — регіонарних метастазів не виявлено при проведенні дослідження з метою виявлення метастазів.

N1 — регіонарні метастази виявлені.

N2 — метастази виявлені у віддалених лімфатичних вузлах.

Характеристика наявності віддалених метастазів, тобто у віддалених лімфовузлах, інших органах, тканинах (виключаючи проростання пухлини).

Mx — виявлення віддалених метастазів не проводилося; їх наявність невідома.

M0 — віддалених метастазів не виявлено (при проведенні дослідження з метою виявлення метастазів).

M1 — виявлені метастази в інші органи і системи (окрім лімфатичної).

Для деяких органів або систем органів застосовуються додаткові параметри — P або G, в залежності від системи органів. Вони характеризують ступінь диференціювання її клітин.

Симптоматика раку залежить головним чином від місця розташування пухлини, від темпів її зростання та наявності метастазів. Найбільш частими ознаками є:

Зміна шкірних покривів на обмеженій ділянці у вигляді зростаючої припухлості, оточеної каймою гіперемії. Припухлості можуть з'язвляться, оголюючи глибокі виразки, нечутливі до лікування.

Зміна тембру голосу, утруднення ковтання або проходження їжі через стравохід, завзятий кашель, біль в області грудної клітини або живота.

Втрата ваги, зниження апетиту, невмотивована слабкість, стійке підвищення температури тіла, анемія, ущільнення молочної залози та кров'яністі виділення із соска, кров'яністі виділення із сечового міхура, утруднення сечовипускання, тощо.

Своєчасне звернення до лікаря, ретельний збір анамнезу, проведення уважного огляду пацієнта часто сприяють виявлення раку на ранніх стадіях, тоді хвороба піддається лікуванню. Особливу увагу слід приділяти виявленню передпухлинних захворювань (пігментна ксеродермія, еритроплазія Кейра, меланоз Дюбрея, природжений множинний поліпоз товстої кишки), наявність яких передбачає як лікування, так і постійний контроль за станом здоров'я хворого. Так, діагностувати рак матки у жінок на ранніх стадіях розвитку захворювання дозволяє Тест Папаніколау.

Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...
Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...
Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…
Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...
Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...